 |
Як викликати дитину на відвертість?
Поради психолога: що робити, якщо дитина не хоче вчитися…
- предмет дуже складний і тому зовсім не подобається;
- вчителі, які викладають такі предмети, дуже суворі.
- далі буде...
Перше кохання підлітків: що треба знати батькам
Шановні батьки, продовжуємо контролювати щоденники дітей. З повагою класний керівник.
«Як батьки можуть допомогти дитині добре вчитися»
ПІДЛІТКАМ ТА ЇХ БАТЬКАМ
ДОРОСЛІШАННЯ
Батькам на замітку: кілька ідей, чим зайнятися з дитиною під час карантину
5 речей, які батьки мають знати про виховання дітей
Коронавірус
в Україні
Дії людей з симптомами
- Залишайтеся вдома.
- Подзвоніть своєму сімейному лікарю.
- Опишіть йому симптоми, історію подорожей. Розкажіть про те, чи були ви в контакті з людьми, які потенційно можуть бути інфіковані. Розкажіть про результати опитування, а також уточніть, на які саме запитання Ви дали стверджувальну відповідь.
- Виконуйте інструкції свого лікаря.
- У невідкладних станах — температура вище 38, яка не збивається, та ускладнене дихання — терміново викликайте “швидку” за номером 103.
У разі виникнення запитань — звертайтеся за телефонами:
- Урядова гаряча лінія: 15-45
- Гаряча лінія МОЗ: 0 800 505 201
- Гаряча лінія ЦГЗ: 0 800 505 840
Засоби індивідуального захисту
Закиньте гумки за вуха, розправте маску, щоб вона прикривала ніс та рот, обтисніть носову пластину.
Маску слід змінювати, щойно вона стала вологою.
Маску слід змінювати щочотири години.
Не можна чіпати зовнішню частину маски руками. Якщо доторкнулися, помийте руки з милом чи обробіть спиртовмісним антисептиком.
Не можна використовувати маску повторно.
Не можна використовувати марлеві маски, вони не забезпечують належного рівня захисту.
Як знімати маску: не торкайтеся до її зовнішньої поверхні — зніміть маску за гумки, згорніть і викиньте у смітник.
Сторінка для батьків
Що таке інтернет-залежність.
Інтернет-залежність – це розлад у психіці, що супроводжується великою кількістю поведінкових проблем і в загальному полягає в нездатності людини вчасно вийти з мережі, а також в постійній присутності нав’язливого бажання туди увійти. Психологи б’ють на сполох і порівнюють феномен інтернет-залежності не інакше як з пристрастю до алкоголю і наркотиків. Приводи для занепокоєння дійсно є. Проведені дослідження на тему інтернет-залежності показують, що при тривалому і неконтрольованому знаходженні в мережі відбуваються зміни в стані свідомості і у функціонуванні головного мозку. Поступово це призводить до втрати здатності навчатися і глибоко мислити. Ніколас Карр, відомий американський вчений-публіцист, експерт в області процесів управління і передачі інформації, спільно з створеною ним групою дослідників-психологів прийшов до невтішних висновків – швидке і регулярне переглядання сайтів веде до того, що мозок людини втрачає здатність до поглибленого аналітичного мислення, перетворюючи постійних користувачів мережі в імпульсивних і не здатних до інтелектуальної роботи людей.
Симптоми інтернет-залежності
Як і у всякої хвороби, у інтернет-залежності є свої симптоми. Основними ознаками, що визначають інтернет-залежність, можна вважати наступні:
Ви відчуваєте величезну радість перед кожним новим сеансом, а без доступу в Інтернет відчуваєте смуток і зневіру.
Вас за вуха не відтягнути від монітора, і ні під яким приводом не виманити на вулицю.
Ви не ходите у гості, рідше зустрічаєтеся з друзями, тобто потихеньку втрачаєте контакти з людьми в офлайні.
Ви постійно оновлюєте сторінку в соцмережах, часто перевіряєте e-mail пошту, аккаунт на сайті знайомств, тощо.
Обговорюєте комп’ютерну тематику навіть з людьми, ледь досвідченими в даній області.
Ви втрачаєте відчуття часу. Заглянувши начебто у справі на декілька хвилин, ви зависаєте в мережі на декілька годин і не помічаєте, як стрімко пролітає час.
Під час інтернет-серфінгу забуваєте про службові обов’язки, навчання, домашні справи, зустрічі і домовленості.
Сайти ви відвідуєте не з метою знайти потрібну інформацію, а заходите на них безцільно і механічно.
Кібербуллінг - нова форма насильства над дитиною
Прогрес - штука різнобічна, яка разом з користю і розвитком несе нові ризики та проблеми. Кібербуллінг - один із прикладів такої проблеми. Це досить нове поняття для нашої країни, воно прийшло до нас із Заходу разом з чатами і соціальними мережами.
Кібербуллінг - одна з форм залякування, переслідування, насильства, цькування дітей та підлітків за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій (мобільних телефонів та інтернету). Та особливо процвітає він у мережі.
Основною проблемою віртуального простору є те, що спілкування за допомогою всесвітнього павутиння полягає у відсутності безпосереднього міжособистісного контакту, тобто, ми не бачимо свого співрозмовника і, відповідно, не можемо до кінця бути впевненими в тому, ким він насправді є. Таким чином, кожен може придумати собі абсолютно нове «амплуа», нову поведінку, нове життя. І дуже малоймовірно, що випадкові знайомі з «павутиння» колись з'ясують правду: в цьому своєму «новому житті» ми не зобов'язані відповідати за свої висловлювання, дії і вчинки – зрештою, ми ж це робимо не від себе, так що можна вести себе як завгодно.
Тож часто цим користуються підлітки по відношенню один до одного, а також і дорослі, що мають психологічні проблеми.
Кібербуллінг складається з безлічі методів для залякування і цькування своїх «потенційних жертв»:
* Анонімні погрози - пересилання листів без підпису на електронну адресу своєї «потенційної жертви», в яких прописані образи, залякування, часто з використанням ненормативної лексики.
* Переслідування - довготривала часта розсилка своєї «потенційній жертві» через мобільний зв'язок та електронну пошту повідомлень, а в подальшому - шантажування її якимись фактами з її ж особистого життя.
* Використання особистої інформації - отримання особистої інформації про «потенційну жертву» через злам її електронної пошти або сторінки в соціальних мережах і використання для шантажування чи знущань.
* Флеймінг - це обмін короткими емоційними репліками між двома людьми - агресором і «потенційною жертвою» (іноді, агресорів може бути декілька). Мета агресора - принизити «жертву» і, тим самим, отримати від цього задоволення.
* Хеппіслепінг - це відеоролики, в яких зняті реальні сцени насильства. Найчастіше ці ролики розміщуються на таких ресурсах, де їх можуть переглядати мільйони людей. Природно, такі ролики в більшості випадків «заливаються» в мережу без згоди «потенційної жертви».
Комментариев нет:
Отправить комментарий